Ще з раннього дитинства мріяла стати вчителем. І це не дивно, адже зростала в учительській сім’ї. І хоча щоденно бачила, якою втомленою поверталася з роботи мама, і як, переробивши всі домашні справи, вона з любов’ю перевіряла учнівські твори, готувалася до уроків на наступний день, та мрія не залишала мене. Хотілося навчати і виховувати дітей, проводити уроки і перевіряти зошити.
Ця мрія здійснилася в 1979 році, коли успішно закінчила фізико-математичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка. З того часу я – учитель.
В своїй педагогічній роботі я намагаюся вчити дітей вчитися, здобувати знання працею, приймати самостійно рішення, відповідати за них, добиватись результатів і поставленої мети.
Я бачу в кожній дитині Людину, вірю в неї, в її здібності, в її розум, добре серце, безкорисливість і неповторність.
Щоденною працею, увагою, педагогічним тактом, материнською ласкою й любов’ю, особистим прикладом, переконанням і вимогливістю бажаю плекати проникливих, розумних, добрих, розсудливих, працьовитих, енергійних і сміливих громадян України.
Так хочеться, щоб мої вихованці мали душу добру і серце чуле до людського болю. Я уникаю зайвої прямолінійності, штампованих нотацій і повчань. Надаю перевагу ненав’язливим порадам, методу відстрочки, який дає змогу учням розумно підкоритися вимогам. Поважаю індивідуальність кожного учня, його думки і погляди, бажання мати кращий статус, шукаю або створюю привід похвалити учня, відмітити його успіх (навіть якщо він зовсім маленький), порадіти його досягненням. Вже котрий рік навчаю дітей і щоразу чомусь обов’язково навчаюся у них.
Іноді задумуюсь: чому одні, прийшовши працювати в школу, не витримують довго і знаходять інше місце роботи, а інші все життя щоденно поспішають такою знайомою стежинкою до рідної школи? Мабуть тому, що учитель – це не просто професія, це – покликання. І треба надзвичайно любити дітей, вірити, що кожен талановитий по-своєму, віддавати їм серце і душу.
От і осінь на порозі мого життя… Та в учительській роботі саме восени початок нового навчального року. То ж хочеться знов і знов творчо зростати і вдосконалюватися. Тому відчуваєш себе молодим, бо Учитель – це не просто чудова професія, це - велике покликання ! Учитель - це моє життя !
Комментариев нет:
Отправить комментарий